Практикую зимовий лов хижака на спінінг вже чотири сезони, і не пропускаю самої найменшої можливості виїхати на водойму не зважаючи на погодні умови, головне, щоб була відкрита вода. Зимою ловиться практично вся хижа риба, хіба що не попадався сом. Основні об’єкти мого зимового полювання – щука, судак, окунь. Харчуються врни всю зиму, а якщо харчуються, відповідно і повинні брати штучні приманки, головне правильно подати в «правильне» місце.
В основному рибалю недалеко від рідного міста Вінниця, на р. Південний Буг. Тому подальші роздуми будуть стосуватись конкретних умов, і не можуть бути аксіомою для інших водойм, але можливо початківець і знайде в них для себе корисну інформацію.

Хижак зимою, як стверджують іхтіологи, супроводжує білу рибу, а оскільки біла риба притримується в цей період більш глибоких місць, значить і хижака потрібно шукати там же. Зазвичай хижак засідає за крутими бровками, в місцях різких звалів з мілини на глибину, особливо, якщо це все супроводжується ще й природними укриттями, типу затопленого дерева, колоди, каміння і т.п. При цьому потрібно чітко розуміти, що в тих місцях де хижак був літом – зимою його  не буває! Це в більшій мірі стосується окуня, потім судака, і в останню чергу щуки.

Конкретніше по кожному виду риби розглянемо далі, а спочатку розберемось, як за зимових умов можливо ловити на спінінг і боротись з намерзанням льоду  на кільцях, і обмерзанні жилки, чи шнура.

Шнур, чи моно жилка? Питання не раз вже піднімалось на обговорення в рибальській спільноті. Для себе я зробив такі висновки:
-при температурі повітря -1 і подальшому підвищенні температури використовую плетений шнур;
-при зниженні температури використовую жилку.
Хоча був сезон, що всю зиму відловив шнуром, і не скаржився. Звісно шнуром ловити набагато комфортніше в відношенні до чутливості снасті, ніж жилкою, але все ж таки за зимовий сезон шнур кошлатиться і скоро зношується, тому по економії виграє звичайна моножилка.
Для того, щоб боротись з обмерзанням кілець і шнура або жилки, зараз використовую силиконовий спрей, який призначений для оприскування упаковки дверей і багажника автомобіля, щоб не замерзали. Цим спреєм оприскую кільця спінінга, ліску на шпулі котушки, а також ролик на котушці. Бажно спрей брати з собою на рибалку і через кожні дві години повторяти оприскування. При використанні силіконового спрея, лід що утворився на жилці, при контакті з тюльпаном зразу відвалюється. І навіть , якщо через годину-дві риболовлі кільця таки забиваються льодом, лід легко відколупується від них, що скорочує час очистки кілець.
Був період, коли пробував обробляти шнур рідиною WD-40, в принципі ефект той же, що й від силікону, але різкий запах, жирні пятна по воді…Мені не сподобалось.

Я вважаю, що найлегше піймати щуку з усіх хижаків в любу пору року. Щука має самий агресивний характер і тому її найлегше спровокувати на атаку. Як раз із цієї риби я починав практику зимового лову спінінгом.
Стратегія і тактика мало чим відрізняється від осіннього лову, і інколи серед зими можна попасти на справжній жор щуки.Та й щупачки зимою попадають значно «пухкіші». Найкращі періоди в які я попадав на жор щуки, це розмерзання річки в глухозим’я, або безпосередньо перед льодоставом.
Зазвичай, коли я йду рибалити, і розраховую на щуку, обов’язково ставлю металевий повідок, на всяк випадок. Але практика показує, що зимою щука бере приманку значно обережніше, і у цей період , я не пригадаю, щоб щука брала «в заглот». Бере обережно, і «сідає» на гачок кутком пащі, при цій обережності покльовка така ж жвава, як і в весняний чи в осінній жор, з «ударом», іноді додатково з потяжкою. А от один з моїх друзів ловить щуку принципово на жилку без повідка, і при цьому у ньго не було перекусів, хоча він і не так часто їздить зимою рибалити на спінінг. Але я чомусь, поки що не можу себе примусити відмовитись від повідка.
Щуку можна зустріти в самих непередбачених місцях, і на крутих бровках, і пологих, на руслі, біля корчів. Хіба що мені не вдавалось її зловити на відвертих мілководних ділянках і заводях. Хоча, думаю, що й там вона може бути, просто як раз ці ділянки зимою швидше всього замерзають і пізніше розмерзаються, але якщо туди заходить мілка риба, тоді і щука там повинна її чатувати.
Одного разу ловив з закраїни льоду, глибина на краю була не більше одного метра, і при підводці приманки вже буквально собі під ноги, «вішається» щучка десь на кілограмчик. Мені залишилось тільки підсікти і буквально перекинути її на закраїну.
Також можна добавити стару істину, якщо щука «вдарила» приманку раз, то 90% , що вона повторить атаку. Тому , раджу, цю точку прокидати не менше десятка разів, як результату не буде — змінити кут проводки приманки в цій точці.
Снасть при ловлі щуки приміняю лайтову і відповідну жилку 0,17 – 0,25 мм, або шнур 6-10 Лб. Основна вага джиг-головок 4-7 грамів.Приманки спрацьовували досить різних кольорів: перламутр, білі, білі з чорною або червоною спинкою, коричневі, масло. Я кожного сезону мав нових фаворитів по кольоровій гаммі, тому стверджувати, що потрібно ловити на такий і такий колір не можу. Це ж саме стосується і різниці між твістерами, чи віброхвостами – різниці немає! Я віддаю перевагу віброхвостам, просто із власної примхи, але з не меншим успіхом ловлю й твістерами. Розмір приманки для «нормальної» щуки ставлю 2-3 дюйми (5-7,5 см), хоча не одноразово напогані щупачки спокушалися і на ультралайтові мікрушні джижки, коли на щуку й не розраховуєш.
Проводка – класична «сходинка», трішки з більшим підкиданням приманки, за рахунок чого буде довше, затяжніше падіння. Чим довше, в розумних, звісно, рамках (5-7 секунд), приманка буде «планувати» до дна – тим більший шанс на покльовку. Цього можна добитися й зменшенням ваги джиг-головки, наприклад, з 5-ти грам на 4-ри грами. Підмічено, що частіші покльовки наблюдались при проводці приманки під кутом проти течії, знову ж таки довша пауза.

Одного разу спеціально пробував глядіти зимового судака на знайомих місцях, але потерпів повне фіаско. На точках, де восени судака було море, зимою жодної покльовки. З цього вже напрошується висновок, що судак змінив місце на зимівлю.
Зазвичай судачки попадались, як прилов при пошуках щуки, і інколи дуже навіть не поганий прилов. Але судак зимою бере стабільно, з тих же бровок, що й щука, тільки на глибині біля ям, точніше під самою бровкою з глибини.
Особливих відмінностей в техніці лову в порівнянні з осіннім не помічав. Тому й не буду багато розписувати.

Найчастішим трофеєм зимового спінінгіста є все ж таки  окунь. Який ловиться стабільно і завжди. Єдине, що сам пошук зграйного окуня може затягнутись на всю рибалку, але якщо знайдена зграя, що харчується — перша половина завдання виконана. Зазвичай окунь харчується зажди, але в різних точках (місцях) і на цих місцях бувають сплески активності, які ні в які часові закони не входять. Сьогодні на конкретній точці окунь ловиться з 11.00 до 13.00, завтра на цьому ж місці окунь вже може харчуватись зранку, або ввечері. Також можна доповнити ще й те, що окунь зазвичай залишається на облюбованому місці. Як правило в місці своєї стоянки він є завжди, але його дуже важко «вговорити» скуштувати приманку, такого окуня називають не активним. Саме на такому окуні і потрібно відпрацьовувати техніку лову, яка не раз потім може стати у пригоді, не тільки на зимовій риболовлі зі спінінгом.
В сонячну морозну погоду окунь може вийти на відверті мілини й дуже активно брати приманки, в такі піки активності він не зважає ні на техніку проводки, ні на різноманіття запропонованих йому кольорів приманок. Тому за таких умов і писати нічого.

В глухозим’я, при перемінній погоді зграйний окунь сидить під ближніми береговими бровками, і час від часу хапає пропливаючих бичків, рачків(мормиш) і т.п., або просто спостерігає за рідним йому підводним життям, при цьому проявляючи свою природну допитливість. Якщо його зацікавить якийсь об’єкт, окунь буде його супроводжувати, пощипувати, саме його допитливість в таких ситуаціях і треба використати. Деколи достатньо просто змінити колір приманки і таки піймати кілька окуньців. Для наступної парочки, знову потрібно змінити колір. Цей прийом не завжди спрацьовує, але як варіант його потрібно використовувати.
Ловлячи зимового окуня взагалі важко говорити про ефективний — універсальний метод, тому, що його просто не існує. Сьогодні спрацював один «фокус» — завтра інший.
Ціле-направлено я ловлю окуня на мікроджиг, приміняючи при цьому приманки від 3/4 до 1,5 дюйма, вага самих джиг-головок яку застосовую від 0,5 до 4 грам. Обов’язковим вважаю ловлячи на шнур, робити підв’язку з моножилки, кількість і якість покльовок тоді збільшується в рази. Або просто ловити на жилку діаметром від 0,1 до 0,14 мм.
Тепер, як на мою думку, саме головне, після того як стоянка окуня знайдена – це правильно підібрати саму проводку приманки. Звичайна «сходинка» працює тільки по активному окуню, і то не завжди. От тут то і потрібно «по-впиратись». Зараз спробую описати декілька прийомів, які неодноразово мене виручали:
-    спінінг не рухомий, робимо плавний оберт котушки і затяжна пауза (після падіння приманки на дно даємо витримку 2-3 секунди), саме на цій паузі «сідає» риба!!! Таку паузу взагалі корисно робити, особливо коли окунь смикає приманку за хвіст, але не ловиться. Якщо в цей момент приманку зупинити і дати витримку пару секунд, риба прямо на дні засмокче приманку глибше;
-    спінінг не рухомий, робимо чверть оберта котушки, при цьому експериментуємо зі швидкістю і частотою проводки;
-    все вище описане, тільки з періодичними ривочками кінчика спінінга, або «тряска» , по типу ловлі зимовою вудкою. Часто цей прийом спрацьовує, коли приманка вже під бровкою;
-   регулювання довжини «сходинки», як вище описано, але пробувати на пів-оберта котушки, 3/4 -ті і т.п., і також експериментувати зі швидкістю обертання котушки;
-    були випадки, коли спрацьовувала проводка – банальна «американка», підтягуємо тільки спінінгом, котушкою просто потім вимотуємо слабину;
-    зміна ваги джиг-головки в меншу, або в більшу сторону. Були рибалки коли окунь ловився на 4-х грамах, в місцях де не потрібно такої ваги, але були випадки, що кількість покльовок збільшувались при переході на 0,8 грам, легесенькі зимові мормишки, і не те що збільшувалась кількість — тільки зменшення ваги приносило рибу, в той же час на стандартних 2-х грамах взагалі покльовок не було;

Вище я навів тільки приклади, напрямки, сукупність яких може зробити зимову рибалку на окуня зі спінінгом вдалою та ефективною, і не залишатися без жаданих трофеїв.
Не останню роль грає й колір приманки, як я вже вище згадував, але на зміні кольорів можна піймати один два хвостики, але в той же час є один-два кольори, на які окунь буде реагувати більш за все. Знову ж хочу підкреслити, що свої смаки окунь змінює, і «вчорашній» колір сьогодні може не принести взагалі покльовок. Одним з самих ходових зимових кольорів приманок я вважаю «машинне масло» і його різновиди. Загалом на зимовій рибалці ловив окуня на всю гаму кольорів, починаючи з помаранчевого і закінчуючи чорним.
Після кожного виїзду на окуня роблю для себе нові висновки і нові відкриття. Я впевнений, що у кожного спінінгіста вже вироблена своя техніка і тактика лову, яка в багатьох моментах відмінна від моєї, і в той же час ловить деколи більше за мою. Тому завжди стараюсь перейняти якісь нові прийоми в більш успішного риболова. І завжди вчуся…вчуся…вчуся…