Мене зацікавив цей спосіб перш за все тим, що можна використовувати доволі великі приманки… силіконові приманки, запеклим прихильником яких я став у цьому році. Так, звісно, я розумію, є джиг-головки та інші оснастки та монтажі, за допомогою яких можна змонтувати приманку і успішно ловити… Але, як на мене, то тільки у дроп шоті… класичному дроп шоті, можна керувати приманкою практично на одному місці, на зразок мормишки або вертикального лову.

На теренах інтернету і друкованих джерел існує маса суперечок, різних поглядів щодо винахідників, монтажу та інших нюансів дроп-шоту. Я хочу розповісти Вам, про те як я ловлю цим методом, монтую снасть, деякі мої спостереження і взагалі враження про дроп-шот.

Жилку використовують будь-якого діаметру, для мене оптимальний 0.25-0.3мм., в разі використання шнура підв’язую повідок з жилки близько 2 метрів. Я частіше використовую жилку. Монтую все тільки з основної жилки, можна робити повідок від гачка до груза з жилки меншого діаметру, в такому випадку більше шансів, що при обриві залишиться гачок з приманкою. Ще один важливий момент — на дроп-шот частенько влітає щука за кіло, та сом. Тут встає питання: «Чи не перекусить риба жилку і як цього запобігти»? Звісно може перекусити… В мене такого не було, але видно що після щуки і сома жилка потріпана. Я на це не зважаю і не ставлю повідків чи ще чогось. Але це можна зробити. Зокрема зробити частину оснастки, де прив’язується гачок або повідок з гачком з певного матеріалу або тонкого дроту. Зараз є достатньо «зубостійких» матеріалів, ну наприклад ті, з яких роблять повідки для ловлі сома. Звісно вони коштуюють грошей і не малих, дріт дешевий, але може зламатись в найневдаліший момент, та інше.

фото 2

Стосовно монтажа самого силікона, то тут все просто (фото 2). Перший варіант: класично монтувати на офсетний гачок. Другий варіант: чіпляти приманку за край (передню частину). Третій варіант: чіпляти приманку за середину (хробаки-слаги).При використанні великих силіконових приманок можна використовувати 2 гачки (фото 3). Попереду ставити двійник, а позаду офсетник. Передній гачок прив’язується до основної жилки, а задній гачок прив’язується до переднього. Жилка чи дріт проходить через тіло приманки всередині, можна і залишати зовні, наче в «снасточці». Можна чіпляти гачки і навпаки, проте в такому випадку приманка буде дуже часто чіплятись за рослинність в водоймі та інше, тим не менш для холодного періоду в місцях з чистим дном показує непоганий результат. Більше підходить для повсякденних умов монтаж з двома офсетними гачками.

                                                                                                                                                       фото 3 

Оригінальний груз для дроп-шота – груз певної форми з спеціальним зажимом в верхній частині, в якому кріпиться (зажимається) жилка (фото 4). Так дійсно це, мабуть, ідеальний груз для цього способу, але у нього є один недолік – його ціна… висока ціна. Тому я для себе знайшов певну альтернативу таким грузам (фото 5). По можливості і наявності намагаюсь використовувати такі собі «каплі», а як їх нема то все інше: шари, конуси, довгі оливки і т.д. рідше чебурашки, коли взагалі нічого іншого нема. Роблю груз я  наступним чином: вирівняв скріпку, зробив петлю, надів на неї груз, знизу загнув кінчик. Розмір того кінчика регулюю в залежності від розривного навантаження жилки і вартості приманки, чим менше кінчик і кут, на який він загинається, тим менше навантаження потрібне, щоб груз лишився «там», а приманка «тут». Груз можна довести до більш якісного естетичного вигляду, якщо є час, зробивши знизу напильником паз, в який буде ховатись кінець дроту і покрити лаком, чи ще чимось. До речі при виборі розміру цього кінця дроту не треба забувати, що вище буде гачок на вузлі, на якому в будь якому випадку втрачається міцність!!! Також як варіант можна в’язати на 2 вузли будь яку дробинку, потрібної ваги. При деякому навантаженні вузол просто розійдеться. Але при використанні такого кріплення грузу, якщо треба змінити довжину між грузом і наживкою, то треба відрізати груз і перев’язувати, а при використанні «справжнього дроп шотового» груза він просто знімається і ставиться де потрібно. Але тільки якщо треба зменшити цю відстань.

фото 4
Можна зробити і груз – копію оригінала (фото 6). Зажим можна виконати з дроту різного діаметра, скріпки, навіть цвяха. Різниця між ними тільки в складності обробки, зажими виходять на 100 відсотків робочими. Зажим можна встановити в куплений груз, або ж встановити при литті груза, я відаю перевагу другому варіанту, тим паче форму для лиття зробити надзвичайно просто:

фото 5

фото 6 

1) Беремо шматок дроту необхідного діаметру і довжини;

2) Дріт згинаєм вдвоє, щоб утворити певну щілину;

3) Обираємо довжину здвоєної щілини, зажимаємо її в плоскогубця і вигинаємо кінці в різні сторони;

4) Тримаючи в плоскогубцях обгинаємо дротом якусь круглу поверхню, розводячи кінці проволоки в різні сторони;

5) Вигинаємо кінці дроту вниз;

6) Обрізаємо і трошки вигинаємо кінці, в залежності від того який груз ми робимо;

7) Готовий груз: шар з зажимом. Груз можна виконати будь-якої  форми. Єдиним мінусом саморобного груза є те, що у нього немає вертлюжка.

ПРИМАНКИ

Для дроп-шота можна використовувати будь-які силіконові при манки. Але, як на мене, найцікавіше використовувати «нестандартні»: хробаки, рибки, слаги, німфи та інше.
Я використовую 7 основних видів таких приманок, що можу знайти і придбати, в різних розмірах та різних кольорах (фото 7).

фото 7 

1) Силіконовий хробак з хвостом, той самий Берклі. Ну що тут сказати це класика, працює завжди… коли бере. Під них я використовую гачки з прямим «цевъём» (не знаю як воно звучить на українській). Ще відзначу невеликих хробачків, щось на зразок морського, тут є 2, мені відомих, варіанта кріплення: 1-це стандартно, так як будь-який силікон на офсетнику, а от 2-й найцікавіший: за край приманки, буквально декілька міліметрів від передньої частини, це надає дуже гарної гри хробаку.

2) Віслюкові вуха. Тільки в цьому році відкрив для себе цю приманку. Монтаж як зі звичайним офсетником, воно щось схоже на рака. Найкраще працює при плавних ривках і біля дна, повідок до 50 см..

3) Рачки і октопуси. Гарно працює по окуню. Є різних розмірів та форм, найкраще ловлять ті, у яких довгі вусики. Проводку роблю рівномірну, або різкими ривками з довгими паузами.

4) Моє найулюбленіше: безхвості хробаки (слаги). Різноманітні за розміром, кольором, як на мене, то це навіть не імітація хробака, а скоріше імітація п’явки. Особливий інтерес у мене до великих слагів. Вони дещо приплюснуті з верху і знизу, ну просто вилиті наші чорні п’явки, тільки розміром зі змійку. Мають невеличкий паз, в який, при монтажі, ховається жало офсетника, також можна чіпляти за середину, тоді будуть грати два кінчика хробака.

5) Рибки з роздвоєним хвостиком. Невеличкі рибки, в воді ідеально копіюють малька. При інтенсивній проводці дуже нагадують уклею. Монтую їх за голову, так щоб «поддев» гачка був на рівні зябр рибки.

6) Довгі віброхвости. Використовую їх в надії на щуку. Веду їх наче джерки, різкими ривками. Роблю близько 10 ривків після чого роблю паузу до 10-15с.

7) Полоски силікона. Можна вирізати з будь-якої приманки, найкраще з великих віброхвостів, особливо з Lunker City. Найкраще працюють вирізанні чотиригранники, що по перерізу більші з переду і зменшуються до задньої частини.

Я ловлю дроп-шотом, в основному, в класичному його вигляді (фото 8). Тобто наглухо прив’язую гачок до основної жилки, на певній відстані вище від грузила (глуха оснастка). Дуже рідко використовую монтаж з повідком. Якщо використовую повідок, то роблю його не з іншої жилки, прив’язуючи його до основної, а з основної. Цей повідок робиться аналогічно до звичайної петлі, але при в’язанні петлі жилка скручується і утворюється ніби плетенка, на кінці якої кріплю гачок без вузла, просто «петля в петлю» (рухома оснастка).

фото 8
Глуха оснастка дає змогу передати приманці рухи, які максимально можливо імітують рухи певних об’єктів, особливо якщо проводка робиться на невеликій дистанції з човна або високого берега. Рухома оснастка використовується, в основному, для ловлі на течії. Течія витягує повідок з приманкою і ніби сама грає приманкою, спінінгіст може робити певні ривки імітуючи що, припустимо, рибка намагається плити проти течії. Роблячи певні маніпуляції можна надавати рибці різкі ривочки, наче вона знайшла якийсь корм і вхопила його, ще щось, що вигадає спінінгіст. Але при цьому треба зважати на саму течію, без якої рухома оснастка буде робити звичайні переміщення то швидше, то повільніше, виконуючи такі собі сходинки.
Все, що буде сказано далі, в основному, стосується класичної (глухої) оснастки дроп-шот. Одразу ж скажу, що глуху оснастку, хто що не казав, можна успішно використовувати на течії. Для цього необхідно просто зайняти правильну позицію на березі, з човна це зробити простіше. Отож ловлячи з берега я в основному кидаю вздовж берега, нижче за течією, на відстань близько 30 м., проводку виконую наступну: давши грузу торкнутись дна, роблю перший ривок, щоб груз зрушився з місця, наступні ривки набагато слабші, щоб не зрушити груз з місця. Ривки продовжуються поки не відчувається, що вже рухається груз, далі жилка послаблюється і течія зносить приманку на певну відстань назад, в залежності від відстані між грузом та гачком, далі ривочки повторюються. В даному випадку я обираю якомога важчі гачки, з ними приманка сама по собі окрім того, що зноситься ще й «тоне», таким чином при проводці приманка рухається вверх і вниз, в певних межах., що надає додаткові шанси відчути когось на тій стороні. Так само можна робити проводку зайшовши на певну відстань в воду, або ще щось. При закиді перпендикулярно до течії або вище за течією, максимум що можна робити — це такі собі ривочки, поступово підтягуючи приманку до берега. Це що стосується середньої і сильної течії.

При слабкій течії чи її відсутності основною моєю проводкою є гра приманкою за допомогою постійних легеньких ривків або різких ривків, на зразок тих, якими ведуть джерки. Можна робити проводку різкими ривками з паузами певної тривалості. Можна, при великій відстані між грузом і гачком, робити ривки зі сторони в сторону, наче рибка щось ловить. Можна робити рівномірну проводку, але це менш цікаво. Гарний результат приносить проводка, в якій чергуються ривки в вертикальній площині, горизонтальній площині і довгі паузи. Приманка при такій проводці рухається вверх і вниз, потім в сторони, а при паузі повільно опускається на дно або зависає, наче оглушена рибка. Це якщо ловити взаброс на середній і дальній відстані.

Якщо ловити з високого берега, з ГЕС, ще якоїсь позиції, яка знаходиться доволі вище за рівень води і робити недалекі закиди, то тут можна надати приманці маніпуляції, за допомогою яких приманка може рухатись по будь-якій траєкторії, скільки дозволить відстань між грузом і гачком. Для цього найкраще підходять прогонисті приманки, не дуже довгі, але з доволі великою власною масою і які самі по собі дуже повільно тонуть. Наприклад: давши грузу опуститись робимо проводку малими ривками поки не відчувається, що груз рухається. Далі різкий ривок спінінгом в верх, приманці передається цей рух і вона прямує в верх, тут необхідно дати слабину жилці і приманка по інерції перетне вертикальну вісь, що проходить через груз і повільно, як планер, спланує в певну точку на дні, далі виконуємо ривочки приманкою поки не відчується, що груз рухається і знову ривок і так далі. Повторюся таке реально зробити, якщо дальність закиду невелика 5-7м. і доволі велика вага грузу. Важливими умовами для виконання такої проводки є: відсутність течії і вітру, невелика глибина в місці ловлі.
Одна з найцікавіших проводок – це  така собі «рибка, що харчується» , коли доволі прозора вода обережно залізти в воду (літом) або на камінь і робити проводку так, щоб приманка своїм «носом» тикалася в камінь (тобто не закидати її, а ловити на відстані самого спінінга), ця проводка ідеально працює з маленькою силіконовою рибкою на гачку, створюється імітація того як рибка харчується. Дуже цікаво спостерігати як окунь з зацікавленістю підходить до неї і зупиняється, трошки стоїть і бере, або тікає. Трофеїв на таку проводку очікувати не варто, в основному невеликий окунь. Ця проводка можлива при будь якій течії, але треба щоб хижак «гуляв».

Ну і стосовно самих покльовок. Багато написано, що хижак бере в два етапи. Спершу він торкається приманки, наче роздивляється що воно таке, а потім бере. Я згоден з цими словами повністю, але тільки по відношенню до окуня і трохи менше по відношенню до судака. Щука і сом, що потрапляли до мене на гачок, завжди з жадібністю били, наче на джиг.
Ну і в завершення. Дроп-шот – це метод, який дійсно принесе Вам задоволення від ловлі, від зміни «обстановки». І рано чи пізно, я впевнений, принесе гарний трофей.