Дельта Дунаю (с. Приморське Кілійського р-ну Одеської обл.)
Добавлено: 08 сен 2009, 18:17
Ось і прийшов час довгоочікуваної відпустки, питання куди поїхати відпочивати вирішилося саме собою, хоча моя супутниця трішки протестувала, хотіла до Криму, проте все втряслося і владналося. За браком коштів та моєї економної натури було вирішено податися до Чорного моря в місця поблизу розливів та плавнів річки Дунай, зокрема на базу відпочинку «Здоров’я», що поблизу с. Приморське Кілійського району Одеської області. Під час зборів моя Людмилка порадила мені не пхати вудки до чохла із пляжним зонтом, а взяти спец сумку для вудок, то завдяки їй я ще прихопив яке неяке телескопічне вудилище 2,1 м, та набір спінінгових приманок.
База відпочинку «Здоров’я», належить медичному університету м. Вінниця. Умови проживання мене цілком задовольняли…, хоча далеко не *****.
Від бази 200 м до моря та 4,5 км до першого невеликого прісноводного каналу, за яким розгортаються безкрайні простори дунайських плавнів, стариць, рукавів та проток, що входять до складу Дунайського біосферного заповідника. Місця тут, як на мене прекрасні, хочеш тобі море (купання, загоряння, водні атракціони, ловіння креветок та риби), хочеш тобі дунайські протоки (риболовля, риболовля та ще раз риболовля).
На прісноводний канал за 10 днів перебування на відпочинку ходили тільки два рази, обидва рази зранку хоча риба ловиться і зранку і в полудень і у вечорі, рибалити краще зранку або у вечорі бо в полудень дуже спекотно.
Перший раз у цих місцях я був в 2003 році, в той час на каналі було дуже багато видів риби, в той час мені попадались: карась, плотва, краснопірка, карась, лин, окунь, підлящик, уклейка та переселенець з Північної Америки красень сонячний окунь і все це ловилося вперемішку і вгадати що зараз витягнеш було досить важко. Зараз видовий склад риби значно зменшився, можливо деякі види відійшли, або на те були інші причини.
Риболовля починалася з раннього підйому о 4:30,
швиденьких зборів, чашечки кави, та доволі довгої подорожі у ранкових сутінках пішака довжиною 4,5 кілометри.
Власного транспорту немає тому приходиться на своїх двох. Ловіння риби здійснювалось поправочною вудкою з глухою оснасткою. Оснастки у мене виконані з невеликими спортивними поплавками з огрузкою 1,2 грам. В якості наживок можна використовувати усе: хліб, тісто, манку, черв’яки, якщо своїх довезете (у спеку це досить проблематично), на місцевому ринку їх теж можна придбати 1 черв’яка за 1 грн, креветки варені або сирі. Черв’яками я заморочуватися не став, хоча на каналі на них попадався коропчук до 250-300 грам, я б таких не брав (не коропова це вага). Отже під час цих двох рибалок попадалися: карась; плотва; краснопірка; окунь; сонячний або вухатий окунь. Плотва і краснопірка на відміну від 2003 року чіплялася дрібна, а от карась доволі гарний, ці попадалися на манку, а от окуні ловилися виключно на креветку, або її частину, три полосатих навідь до 300 гр дотягнули (на око).
Креветки можна купити (привозну лиманську (велика) розміром одна в одну), я ж як істинний любитель половити і пощупати все що ворушиться у воді, ловив її сам. Взагалі у цих місцях мешкає 2 види креветок:
- один вид живе ховаючись у дні, з піску стирчать тільки очі та вуса і якщо поряд з собою креветка виявляє чужинця то стрімко виринає з піску, перепливає на інше місце і знову занурюється у пісок, хоча до себе підпускає доволі близько (на 5 см), ці креветки ловляться підсакою бажано трикутним, шляхом волочіння його нижньої сторони по дну і періодичним його вийманням та вийманням улову;
- другий вид живе та переховується у водяних рослинах (точна копія лиманських), що ростуть на трубах (залишках пірсу), тут швидко проводимо підсак по зарослій трубі від дна догори і отримуємо до десятка креветок за одну «проводку».
Креветки, що продаються, одного розміру (відкалібровані) коштують 10 грн/стакан, ті що ловилися мною мали різні розміри та коштували мені тільки часу, десь біля 1 години, але час за справою котра подобається проходить швидко. Ловив з розрахунку, великі – собі до рота, а дрібні – на риболовлю.
Голови з великих креветок не викидав, а клав до морозильної камери, брав на риболовлю і по закінченні «повноцінних» креветок ловив на головки. Прянощі якими здоблював окріп під час варіння вищеназваних тварюк, я так думаю, додатково приманювали рибу.
Єдиною перепоною при риболовлі на протоці (каналі) було те, що по ньому зрідка доволі швидко пропливали моторні човни і потрібно було виймати вудки, і після чого кльов притихав десь на 30-45 хвилин. Ширина каналу 3-5 м, глибина до 2-ох метрів, з тієї сторони що ми ловили берег поріс очеретом з просіками для рибацьких місць, по той бік каналу теж була очеретяна стіна, яка виступала з води і за якою розпочиналися безмежні плавні. Канал з однієї сторони виходив до моря, а з іншої потрапляв до широкого розливу. У Випадку коли вітер дув з моря, рух води у каналі відбувався до розливу, і якщо дув на море то навпаки. Прозорість води вражала, падаючу наживку було видно приблизно до 1 метра,
ближче до берега було видно мальків. В береговому очереті водяться вужі, які неодноразово перепливали канал, або переповзали майже по ногах між прогалинами у очеретяних заростях чим, лякали мою рибачку, яка після роз’яснень, що вони неотруйні і не чинять ніякої шкоди майже перестала їх помічати. Також місцеві казали що є ще й гадюки, про те я жодної не бачив.
Як було зазначено вище основу улову складав карась, темний, високотілий майже круглої форми,
який не дивлячись на невеликі розміри чинив досить великий опір при витягуванні. Опір цей відчувався ще й тому, що вудилища які використовувались нами при ловінні були тонкостінними з тоненькою вершинко, вигиналися в дугу створюючи на тому кінці жилки ефект великої рибини (на базарі їх називали чи «джоперами» чи «джамперами», точно не пам’ятаю), я їх називаю «для кайфа». Карась брав справно та глибоко заковтував підкрашену харчовою фарбою у кислотно-оранжевий колір манку, здоблену з додаванням цукру та ваніліну.
Манку я готую наступним чином, беру 20 кубовий шприц, виймаю поршень, засипаю на половину манки, потім беру інший 10 кубовий шприц з голкою і за його допомогою ввожу у манку воду, таким чином щоб вода повністю заповнила проміжки між частинками манки, потім засипаю ще манки і знову змочую її водою, вода має тільки змочити манку, і надлишку води не повинно бути щоб манка не була рідкою. До речі, загальна кількість манки має бути такою, щоб поршень міг стани у своє крайнє положення у шприці і не міг вільно вийти з нього, тому після виконання попередніх дій видуваю манку через трубку, на яку в якості кришки одягається пластмасова частина відламаної голки (в цілях безпеки), до краю шприця, щоб поршень торкнувся манки і подаю поршень до того місця з якого його важко витягнути. Манка через 15 хвилин готова до використання. Тепер залишається твльки повільно витискати манку з шприця і намотати його на гачок, я використовував гачки Gamakatsy C12U/B №16, як на мою думку мають хорошу чіпкість та добре утримують на собі манку, хоча після кожного закидання її приходилося знову намотувати на гачок.
Величина карася «на долоньку» без хвоста, як то кажуть мій улюблений розмір, тому що рибина досить величенька, а м’язові кістки ще досить м’які та не мають достатньої жорсткості щоб втятися в ясна чи засісти у горлі. Лювлю вів таким чином, що уловивши біля двох десятків, більш меншу рибину відпускав, а крупнішу кидав до садка. Взагалі за час ловіння в середньому виловлювалося до 3,5 кг риби, що нам на двох було більше ніж достатньо і частина улову відпускалась. Плотва і краснопірка попадались малими тому відпускались одразу.
Особливу увагу слід приділити захисту від наших «пернатих друзів» комарів, вони там великі і душе кусючі, цим захистом я знехтував про що дуже шкодував коли все це діло починало жахливо свербіти. І чим більше чухаєш тим більше свербить.
Весь улов відправлявся на чаричку і смажився до хрумкої скоринки, тільки остання партія риби була засолена для в’ялення.
Також на каналі пробував ловити на спінінг, зловив три невеликих окунця: одного на сірого твістера і двох на вертушку МЕПС БЛЕК Ф’ЮРІ чорного кольору з рожевими цятками. При проводках вздовж берегової лінії траплялося багато зачепів, хоча саме у цих місцях і виловив окунів. Окунь тут надзвичайно красивий з яскравими кольорами.
На креветку вдалося піймати одного сонячного чи вухатого окуня,
дуже гарна риба, можна було б і в акваріумі тримати, я так зрозумів що їх тут багато водиться бо на ринку бачив що їх продавали сушеними з іншим рибним дріб’язком.
В останні дні перебування з’ясувалося, що в плавнях непогано брала щука, переважно на темні коливалки, нажаль вибратися на її ловлю не вдалося, тим хто ловив доводилося заходити до води і мандрувати плавнями у пошуках підходящих місць. В уловах переважали невеликі щупачки до 700-1000 гр, один раз бачив як на базу повернувся рибак з щукою, вага її склала 2,9 кг, на свої очі бачив як зважували.
Взагалі краще всього вибиратися на своєму транспорті, та й з човном, тоді можливо було відірватися по повній.
Під час відпочинку їздили на екскурсію до с. Вилково (Українська Венеція), екскурсія складалася з двох частин прогулянці старою частиною села та водній прогулянці по Дунаю. Вилкове своєрідне поселення з своїм специфічним устроєм, звичками та традиціями, стара частина поселення наскрізь зрізана каналами і до будинків можна добратися лише на човнах, дороги тут абсолютно відсутні, автотранспортом можна лише пересуватися по новій частині.
Біля будинків немає городів, вони розміщені на великих островах у плавнях. Прогулянка по Дунаю запам’яталася відвідуванням 0-го кілометру
(відлік довжини Дунаю, по розповіді екскурсовода, виконується навпаки від устя до джерела), місця впадання суднохідного гирла Дунаю до моря, там спостерігав за мальком який крутися при березі та долі шумним виходом за ним хижака, ловити в цих місцях рибу забороняється, так як ця зона підлягає підвищеній природній охороні.
При спілкуванні з екскурсоводом «тет-а-тет», з’ясував, що вище по течії є декілька баз, які залюбки надають різні рибальські послуги, та й самі мешканці Вилкового приймають риболовів на дому з виїздами на риболовлю та вказуванням риболовних місць.
Особливим в Дунаї є те, що в нижній його течії на досить великій відстані від устя відсутні водні перепони (ГЕС, греблі тощо) і тому саме тут відбувається природній нерест деяких видів прохідних осетрових та дунайського оселедця (схожий на атлантичного), досить часто зустрічається вугор. Також багато є сазана, судака, сома, товстолоба, жереха, унікальним для цих місць є проживання тільки тут смугастого йоржа, в плавнях є досить багато щуки.
Одною з фішок подорожі по Дунаю було відвідування острівної бази туристичної фірми, де нас пригощали сухим вином домашнього приготування, та наваристою юшкою з величезними шматками сазана та лобана, а також чаю з трав приготовленого на дровах у справжніх колишніх самоварах з запашним Дунайськи медком
, що додало особливої виключності та особливості. Після пирування була вільна година, яку я присвятив ловлі риби спінінгом у місці швартування нашого катеру, не буду нічого брехати, на цей раз нічого не зловив (видно досвіду бракує), хоча декілька разів бачив виходи хижака, за мальком і було точно видно що хижак є.
Морською риболовлею не займався, один раз бачив рибаків з довгими вудлищами та великими без інерційними котушками, рибаки йшли вздовж узбережжя про те улову у них не бачив. Під час ловіння креветок попутно попадалися риба-голка, маленькі калкани, риба язик (теж з камбалових), риба-собака, та мілкі бички.
Минулого разу коли перебували на відпочинку у 2003 році біля залишків старого пірсу ловили доволі гарних бичків, цього разу не вийшло, тому що приблизно на тих місцях де ловили, море намило піщану косу і засипало кльові місця, бичок переважно знаходився біля труб на дні, ловили його на креветку, варену або щойно виловлену.
В останій день перебування на пляжу, в морі вдалося спостерігати за зграєю дельфінів.
Підсумовуючи усе можна зробити висновки, що риби у даних місцях багато і не тільки таких розмірів як ловив я, а й значно більших. Видовий склад риб теж дуже різноманітний. Якщо виїхати на відпочинок власним транспортом то можна досить широко урізноманітнити свій риболовний відпочинок, а годі говорити якщо захватити свій човен. Я ловив тільки на невеликій протоці, також можна було б податися за 10 км на озеро Сасик, або канал, що сполучає р. Дунай та вищезазначене озеро. Тим для кого море не є головним, можна поїхати до самого серця Дунайських плавнів на спеціально організовані риболовні бази з відповідними послугами. Одне, що необхідно зазначити що Дунайські плавні є прикордонною зоною (Румунія), тому необхідно оформити відповідні документи, щоб уникнути непорозумінь з прикордонниками, або влаштуватися на «потрібну» базу (детальну інформацію можна знайти на сайтах).
Доречі всі ці місця на відміну від Вінниці можна розгледіти у програмі Google Планета Земля, доволі висока чіткість знімків з супупника.
Ось таким був відпочинок, море, сонце, пляж, пісок, та звісно куди без неї істиному поцінювачу природи - РИБОЛОВЛЯ.
База відпочинку «Здоров’я», належить медичному університету м. Вінниця. Умови проживання мене цілком задовольняли…, хоча далеко не *****.
Від бази 200 м до моря та 4,5 км до першого невеликого прісноводного каналу, за яким розгортаються безкрайні простори дунайських плавнів, стариць, рукавів та проток, що входять до складу Дунайського біосферного заповідника. Місця тут, як на мене прекрасні, хочеш тобі море (купання, загоряння, водні атракціони, ловіння креветок та риби), хочеш тобі дунайські протоки (риболовля, риболовля та ще раз риболовля).
На прісноводний канал за 10 днів перебування на відпочинку ходили тільки два рази, обидва рази зранку хоча риба ловиться і зранку і в полудень і у вечорі, рибалити краще зранку або у вечорі бо в полудень дуже спекотно.
Перший раз у цих місцях я був в 2003 році, в той час на каналі було дуже багато видів риби, в той час мені попадались: карась, плотва, краснопірка, карась, лин, окунь, підлящик, уклейка та переселенець з Північної Америки красень сонячний окунь і все це ловилося вперемішку і вгадати що зараз витягнеш було досить важко. Зараз видовий склад риби значно зменшився, можливо деякі види відійшли, або на те були інші причини.
Риболовля починалася з раннього підйому о 4:30,
швиденьких зборів, чашечки кави, та доволі довгої подорожі у ранкових сутінках пішака довжиною 4,5 кілометри.
Власного транспорту немає тому приходиться на своїх двох. Ловіння риби здійснювалось поправочною вудкою з глухою оснасткою. Оснастки у мене виконані з невеликими спортивними поплавками з огрузкою 1,2 грам. В якості наживок можна використовувати усе: хліб, тісто, манку, черв’яки, якщо своїх довезете (у спеку це досить проблематично), на місцевому ринку їх теж можна придбати 1 черв’яка за 1 грн, креветки варені або сирі. Черв’яками я заморочуватися не став, хоча на каналі на них попадався коропчук до 250-300 грам, я б таких не брав (не коропова це вага). Отже під час цих двох рибалок попадалися: карась; плотва; краснопірка; окунь; сонячний або вухатий окунь. Плотва і краснопірка на відміну від 2003 року чіплялася дрібна, а от карась доволі гарний, ці попадалися на манку, а от окуні ловилися виключно на креветку, або її частину, три полосатих навідь до 300 гр дотягнули (на око).
Креветки можна купити (привозну лиманську (велика) розміром одна в одну), я ж як істинний любитель половити і пощупати все що ворушиться у воді, ловив її сам. Взагалі у цих місцях мешкає 2 види креветок:
- один вид живе ховаючись у дні, з піску стирчать тільки очі та вуса і якщо поряд з собою креветка виявляє чужинця то стрімко виринає з піску, перепливає на інше місце і знову занурюється у пісок, хоча до себе підпускає доволі близько (на 5 см), ці креветки ловляться підсакою бажано трикутним, шляхом волочіння його нижньої сторони по дну і періодичним його вийманням та вийманням улову;
- другий вид живе та переховується у водяних рослинах (точна копія лиманських), що ростуть на трубах (залишках пірсу), тут швидко проводимо підсак по зарослій трубі від дна догори і отримуємо до десятка креветок за одну «проводку».
Креветки, що продаються, одного розміру (відкалібровані) коштують 10 грн/стакан, ті що ловилися мною мали різні розміри та коштували мені тільки часу, десь біля 1 години, але час за справою котра подобається проходить швидко. Ловив з розрахунку, великі – собі до рота, а дрібні – на риболовлю.
Голови з великих креветок не викидав, а клав до морозильної камери, брав на риболовлю і по закінченні «повноцінних» креветок ловив на головки. Прянощі якими здоблював окріп під час варіння вищеназваних тварюк, я так думаю, додатково приманювали рибу.
Єдиною перепоною при риболовлі на протоці (каналі) було те, що по ньому зрідка доволі швидко пропливали моторні човни і потрібно було виймати вудки, і після чого кльов притихав десь на 30-45 хвилин. Ширина каналу 3-5 м, глибина до 2-ох метрів, з тієї сторони що ми ловили берег поріс очеретом з просіками для рибацьких місць, по той бік каналу теж була очеретяна стіна, яка виступала з води і за якою розпочиналися безмежні плавні. Канал з однієї сторони виходив до моря, а з іншої потрапляв до широкого розливу. У Випадку коли вітер дув з моря, рух води у каналі відбувався до розливу, і якщо дув на море то навпаки. Прозорість води вражала, падаючу наживку було видно приблизно до 1 метра,
ближче до берега було видно мальків. В береговому очереті водяться вужі, які неодноразово перепливали канал, або переповзали майже по ногах між прогалинами у очеретяних заростях чим, лякали мою рибачку, яка після роз’яснень, що вони неотруйні і не чинять ніякої шкоди майже перестала їх помічати. Також місцеві казали що є ще й гадюки, про те я жодної не бачив.
Як було зазначено вище основу улову складав карась, темний, високотілий майже круглої форми,
який не дивлячись на невеликі розміри чинив досить великий опір при витягуванні. Опір цей відчувався ще й тому, що вудилища які використовувались нами при ловінні були тонкостінними з тоненькою вершинко, вигиналися в дугу створюючи на тому кінці жилки ефект великої рибини (на базарі їх називали чи «джоперами» чи «джамперами», точно не пам’ятаю), я їх називаю «для кайфа». Карась брав справно та глибоко заковтував підкрашену харчовою фарбою у кислотно-оранжевий колір манку, здоблену з додаванням цукру та ваніліну.
Манку я готую наступним чином, беру 20 кубовий шприц, виймаю поршень, засипаю на половину манки, потім беру інший 10 кубовий шприц з голкою і за його допомогою ввожу у манку воду, таким чином щоб вода повністю заповнила проміжки між частинками манки, потім засипаю ще манки і знову змочую її водою, вода має тільки змочити манку, і надлишку води не повинно бути щоб манка не була рідкою. До речі, загальна кількість манки має бути такою, щоб поршень міг стани у своє крайнє положення у шприці і не міг вільно вийти з нього, тому після виконання попередніх дій видуваю манку через трубку, на яку в якості кришки одягається пластмасова частина відламаної голки (в цілях безпеки), до краю шприця, щоб поршень торкнувся манки і подаю поршень до того місця з якого його важко витягнути. Манка через 15 хвилин готова до використання. Тепер залишається твльки повільно витискати манку з шприця і намотати його на гачок, я використовував гачки Gamakatsy C12U/B №16, як на мою думку мають хорошу чіпкість та добре утримують на собі манку, хоча після кожного закидання її приходилося знову намотувати на гачок.
Величина карася «на долоньку» без хвоста, як то кажуть мій улюблений розмір, тому що рибина досить величенька, а м’язові кістки ще досить м’які та не мають достатньої жорсткості щоб втятися в ясна чи засісти у горлі. Лювлю вів таким чином, що уловивши біля двох десятків, більш меншу рибину відпускав, а крупнішу кидав до садка. Взагалі за час ловіння в середньому виловлювалося до 3,5 кг риби, що нам на двох було більше ніж достатньо і частина улову відпускалась. Плотва і краснопірка попадались малими тому відпускались одразу.
Особливу увагу слід приділити захисту від наших «пернатих друзів» комарів, вони там великі і душе кусючі, цим захистом я знехтував про що дуже шкодував коли все це діло починало жахливо свербіти. І чим більше чухаєш тим більше свербить.
Весь улов відправлявся на чаричку і смажився до хрумкої скоринки, тільки остання партія риби була засолена для в’ялення.
Також на каналі пробував ловити на спінінг, зловив три невеликих окунця: одного на сірого твістера і двох на вертушку МЕПС БЛЕК Ф’ЮРІ чорного кольору з рожевими цятками. При проводках вздовж берегової лінії траплялося багато зачепів, хоча саме у цих місцях і виловив окунів. Окунь тут надзвичайно красивий з яскравими кольорами.
На креветку вдалося піймати одного сонячного чи вухатого окуня,
дуже гарна риба, можна було б і в акваріумі тримати, я так зрозумів що їх тут багато водиться бо на ринку бачив що їх продавали сушеними з іншим рибним дріб’язком.
В останні дні перебування з’ясувалося, що в плавнях непогано брала щука, переважно на темні коливалки, нажаль вибратися на її ловлю не вдалося, тим хто ловив доводилося заходити до води і мандрувати плавнями у пошуках підходящих місць. В уловах переважали невеликі щупачки до 700-1000 гр, один раз бачив як на базу повернувся рибак з щукою, вага її склала 2,9 кг, на свої очі бачив як зважували.
Взагалі краще всього вибиратися на своєму транспорті, та й з човном, тоді можливо було відірватися по повній.
Під час відпочинку їздили на екскурсію до с. Вилково (Українська Венеція), екскурсія складалася з двох частин прогулянці старою частиною села та водній прогулянці по Дунаю. Вилкове своєрідне поселення з своїм специфічним устроєм, звичками та традиціями, стара частина поселення наскрізь зрізана каналами і до будинків можна добратися лише на човнах, дороги тут абсолютно відсутні, автотранспортом можна лише пересуватися по новій частині.
Біля будинків немає городів, вони розміщені на великих островах у плавнях. Прогулянка по Дунаю запам’яталася відвідуванням 0-го кілометру
(відлік довжини Дунаю, по розповіді екскурсовода, виконується навпаки від устя до джерела), місця впадання суднохідного гирла Дунаю до моря, там спостерігав за мальком який крутися при березі та долі шумним виходом за ним хижака, ловити в цих місцях рибу забороняється, так як ця зона підлягає підвищеній природній охороні.
При спілкуванні з екскурсоводом «тет-а-тет», з’ясував, що вище по течії є декілька баз, які залюбки надають різні рибальські послуги, та й самі мешканці Вилкового приймають риболовів на дому з виїздами на риболовлю та вказуванням риболовних місць.
Особливим в Дунаї є те, що в нижній його течії на досить великій відстані від устя відсутні водні перепони (ГЕС, греблі тощо) і тому саме тут відбувається природній нерест деяких видів прохідних осетрових та дунайського оселедця (схожий на атлантичного), досить часто зустрічається вугор. Також багато є сазана, судака, сома, товстолоба, жереха, унікальним для цих місць є проживання тільки тут смугастого йоржа, в плавнях є досить багато щуки.
Одною з фішок подорожі по Дунаю було відвідування острівної бази туристичної фірми, де нас пригощали сухим вином домашнього приготування, та наваристою юшкою з величезними шматками сазана та лобана, а також чаю з трав приготовленого на дровах у справжніх колишніх самоварах з запашним Дунайськи медком
, що додало особливої виключності та особливості. Після пирування була вільна година, яку я присвятив ловлі риби спінінгом у місці швартування нашого катеру, не буду нічого брехати, на цей раз нічого не зловив (видно досвіду бракує), хоча декілька разів бачив виходи хижака, за мальком і було точно видно що хижак є.
Морською риболовлею не займався, один раз бачив рибаків з довгими вудлищами та великими без інерційними котушками, рибаки йшли вздовж узбережжя про те улову у них не бачив. Під час ловіння креветок попутно попадалися риба-голка, маленькі калкани, риба язик (теж з камбалових), риба-собака, та мілкі бички.
Минулого разу коли перебували на відпочинку у 2003 році біля залишків старого пірсу ловили доволі гарних бичків, цього разу не вийшло, тому що приблизно на тих місцях де ловили, море намило піщану косу і засипало кльові місця, бичок переважно знаходився біля труб на дні, ловили його на креветку, варену або щойно виловлену.
В останій день перебування на пляжу, в морі вдалося спостерігати за зграєю дельфінів.
Підсумовуючи усе можна зробити висновки, що риби у даних місцях багато і не тільки таких розмірів як ловив я, а й значно більших. Видовий склад риб теж дуже різноманітний. Якщо виїхати на відпочинок власним транспортом то можна досить широко урізноманітнити свій риболовний відпочинок, а годі говорити якщо захватити свій човен. Я ловив тільки на невеликій протоці, також можна було б податися за 10 км на озеро Сасик, або канал, що сполучає р. Дунай та вищезазначене озеро. Тим для кого море не є головним, можна поїхати до самого серця Дунайських плавнів на спеціально організовані риболовні бази з відповідними послугами. Одне, що необхідно зазначити що Дунайські плавні є прикордонною зоною (Румунія), тому необхідно оформити відповідні документи, щоб уникнути непорозумінь з прикордонниками, або влаштуватися на «потрібну» базу (детальну інформацію можна знайти на сайтах).
Доречі всі ці місця на відміну від Вінниці можна розгледіти у програмі Google Планета Земля, доволі висока чіткість знімків з супупника.
Ось таким був відпочинок, море, сонце, пляж, пісок, та звісно куди без неї істиному поцінювачу природи - РИБОЛОВЛЯ.