Вудка з боковим кивком

k7

Cкажу зразу – ідея не моя. Вперше статтю про жилку в середині бланка телескопа опублікував П. Самородський в журналі Риболов, №4, за 1990 рік. І боковий кивок відомий досить давно. Але час йде, змінюється якість і конструкція снастей, тож дана стаття – лише спроба використати цю ідею для кивкової вудки із застосуванням трохи інших комплектуючих, ніж ті, які були доступні в 1990 році.
До підсака треба віднестися серйозно, щоб не виявилось так, що він годиться лише як чепчик для опонента…

Отже, про все по порядку.

Вудка з боковим кивком – снасть для активного лову риби по чистій воді.

Бланк.

Для нього підійде будь яке вуглепластикове вудлище для махо-вої вудки. Чому саме вуглепластик? Причина проста – вони набагато легші від скла, а в порівнянні з композитними – мають більш жорсткий стрій. Зре-штою можна використати будь яке, але вершинка має бути трубчастою і, по можливості, стрій не повинен нагадувати макаронину. Я використовував ше-стиметрівки Tica Wonder, A-elita Triumf (та ж сама Tiкa), Siweida Sella 600, Mikado Matrix Competition 600. Краще, коли шестиметровий телескоп у складеному стані має довжину 1450мм.

Котушка.

Підійде будь-яка проводочна чи спінінгова інерційна, але я рекомендував би взяти недорогу нахлистову, десь 5-6 класу. Менші будуть залегкі, а більші – важкуваті. Нахлистова котушка має регульований фрикційний тормоз, що нам буде необхідно при виважуванні солідних опонентів, особливо зразу, після підсічки. Крім того, нахлистова котушка важча і добре балансує всю снасть, а тримати снасть в руках і працювати нею потрібно постійно. Котушка, якою б вона не була, обов’язково повинна мати великий внутрішній діаметр шпулі (є багато нахлистових котушок з щоками великого діаметра, але малим внутрішнім діаметром шпулі — прийдеться підмотувати багато бекінгу – як на (фото 1). Бекінг не намокає, як, наприклад на спінінговій, але лишні мотузки нам ні до чого). А на такій конструкції бекінгу зовсім немає (фото 2).

k1 k2

Котушкотримач.

Найкраще використовувати такі, як на болонках. Вони недорогі, швидко і просто встановлюються і добре тримають катушку.

Кивок. Підійде будь яка конструкція поперечного кивка (зараз їх до-статньо продається в торговій мережі). Єдина вимога – кивок має бути регульованим і добре видимим. Я використовував ось такі: (фото 3)

Жилка. Повинна бути якомога м’якіша і тонша. Тут якраз, дуже непогано використовувати залишки ультралайтових PE шнурів – тонкі, міцні і зовсім не мають пам’яті. Шматка метрів зо двадцять вистачить з головою.

k3

Як це все збирається.

 

Беремо телескоп і перш за все його розбираємо. Шматком чистої ганчірки на дротині гарненько протираємо коліна всередині – по них проходитиме жилка. На комлі аж біля пробки встановлюємо котушкотримач (як на нахлисті). Його можна примотати нитками і їх покрити тонким шаром епоксидки чи лаку, а можна просто примотати ізоляційною стрічкою. Далі робимо отвір для жилки. Робити це можна двома способами:

- в торці будь якого телескопа є отвір для зливання води. Торець викручуємо  і ставимо в отвір звичайну алюмінієву заклепку, акуратно розвальцювавши краї зсередини. (фото 4). Отвір заклепки поліруємо. Конструкція проста у виконанні, але має суттєвий недолік – при виважуванні серйозної риби алюмінієва заклепка буде деформувати жилку, тож краще використати другий спосіб;

k4

- міліметрів на 100 вище котушки тонким свердлом робимо отвір в ниж-ньому коліні, десь 3 мм (бажано вивернути свердло під кутом в сторону вершинки, щоб жилка не перегиналась при роботі снасті) і туди пускаємо жилку з котушки. (фото 5). Спосіб ще простіший, але вимагає додаткового отвору в комлі, який, зрештою, на міцність снасті аж ніяк не впливає.

k5

Далі встановлюємо котушку і намотуємо жилку. Всі коліна телескопа витягуємо з нижнього, а з них виймаємо вершинку. Жилку пропускаємо в отвір пробки (фото 4) або протягуємо через отвір в бланку і виводимо з боку комля (фото 5). Шматок товстішої жилки (або тонку дротину) пропускаємо через вершинку, прив’язуємо до неї жилку від котушки і витягуємо з боку вершинки. Відв’язуємо дріт, на кінці жилки в’яжемо величенький вузол (щоб не сховалась назад у вершинку) і збираємо телескоп. Коротше, жилку протягуємо всередині всіх колін (типу інлайнового спінінга). Якщо робили отвір в бланку, вимірюємо відстань від отвору до торця, добавляємо ще міліметрів 10 і в торець вставляємо такої довжини заглушку з твердого пінопласту з жолобком (фото 1), щоб жилка в складеному телескопі не перетиралась. Довжина нижнього коліна 1450 мм дозволяє це зробити. На вершинку ставимо поперечний кивок (будете купляти – дивіться, щоб він на вершинку одягався тісно, не прокручуючись). Можна поставити на вершинку коронку з титану або нержавійки, ось, як на джексоновському Фантомі, (фото 6), а можна цього і не робити, бо за кілька років на жодній з вудок отвір так і не розбився, була там коронка, чи ні. Жилку через кивок, до жилки приманку і вперед!

k6

Приманки.

Зібрав я приманки, розклав на листі, щоб сфотографувати, потім подумав і сховав назад. Все одно, універсальної приманки немає. А на таку вудку годяться будь-які: мормишки, блешеньки, яйця, мухи і т.д. Тож вибір приманки (і пошук самої уловистої) за Вами.

Як це працює.

Єдина незручність снасті – складність розкладання-складання — треба привчитись складати поколінно, підмотуючи жилку після кожного коліна, щоб жилка не затискалась між колінами при складенні. А при розкладанні – відпустити тормоз котушки, витягнути через вершинку не-обхідну кількість жилки (приблизно дві довжини вудки) і спокійно розкладати снасть. А потім підігнати тормоз під розривне навантаження жилки.

Такий телескоп дозволяє обловлювати досить велику площу (а вузькі річки взагалі від берега до берега). Приманку опускаємо до дна і встановлюємо довжину жилки. В ідеалі, при нормальній роботі, вудлище повинно бути приблизно паралельне поверхні води. Техніка лову в кожного своя. Хват може бути любий. Центр маси такої шестиметрової конструкції десь сантиметрів в 50-60 від комля (за рахунок важкенької нахлистової котушки), там і беремо, – рука не втомлюється. Працювати з котушкою, підмотувати жилку треба приблизно раз в 15-20 хвилин (це ж не спінінг) – коли різко змінюється глибина лову і коли нормальна риба зриває тормоз….. Ну, коротше, раз в 15-20 хвилин.

І от, нормальна риба таки клюнула… Навантаження на бланк розподілено майже ідеально – вудлище зробить свою справу. Якщо риба дуже нормальна, то свою справу зробить тормоз нахлистової котушки, здаючи жилку під навантаженням. Ваша задача – завести рибу в підсак…. До підсака треба віднестися серйозно, щоб не виявилось так, що він годиться лише як чепчик для опонента, або ручка підсака виявляється закоротка в самий непідходящий момент (цим спочатку грішив і я – як спінінгіст, звик брати рибу рука-ми, забуваючи, що в руці не двометровий прутик, а шестиметрова конструкція). А от якщо риба зовсім нормальна і взяти її не вдалось (а попадається різна) – втішайте себе тим, що вона не туди і не тоді попала….Ви її ще впіймаєте.

Ні хвоста!

 

Олександр Співак ака  Crank